І все таки, давно я не забігала, вже все запилилось)
Будем витирати порохи, прочищати спогади і надихати все новизною)

Дивні в мене якісь сьогодні роздуми: сім*я, діти, стосунки, життя....
Моя стала фраза і вона ніколи не змінювалась: "Я не готова до сімейного життя". А чи справді я не готова чи просто це навіюють мені люди поруч, ініціатива від яких зовсім не іде, а як і іде то зовсім не в ту сторону, я б вже напевно оселилась в свому одному місці із тим самим одним і жила, добра собі наживала, так надоїло бути для всіх по трошки,хочеться бути тільки для себе, тільки своєю, старатись збагаючуючи лише свої стосунки, щоб всі приходили в гості, зустрічатись у дружній атмосфері і знати, що завжди є куди повернутись і там тебе будуть чекати, бо там твій дім, твоя душа і натхнення.
Все таки рано мені до дітей, моя головна мета зараз - пожити для себе, бо коли як не зараз?! Потім буде "потім" і ніхто не дає гарантій яким воно уде і що мене там чекає, тому жити треба зараз, сьогодні, кожен день. Але я дуже хочу щоб мої батьки були на моєму весіллі, бачили мою дитину і були "бабусею і дідусем", виховували її і допомагали мені, адже саме гірше в цьому житті це напевно..не встигнути. Живіть так, щоб не було причин для такого як не встигли