Сумно, сумно, сумно. Дурнуваті сни продовжуються, погода не наладжується, самопочуття не покращується, настрій пішов в далеке плавання, думки плутаються, вже навіть не знаю про шо думати, а дурне бажання їсти не пропадає зовсім, називається - добий себе сама, скоро буду як свиня на всіх тих пічєньках, які я попросту жеру цілими днями і отоді ніяких забот в мене не буде, буду толста і страшна! .. І да, оптимізм так і пре з мене.
Жесть, я думала я зиму не люблю, я і осінь терпіти не можу, ця пора року - для мене гірша зараз. Не може бути стільки хорошого, це продовжувалось більшу половину літа, потішились - і хватить, не так багато!
Я не знаю шо я хочу, ніби нічого і не змінилось, всі ті ж проблеми все на тих же місцях, ті ж самі ми. Що міняти, нас?