Великі ілюзії породжують ще більше розчарування...
А так воно і є, тільки не вчить ніфіга, все одно віриш і надієшся, хоть і розчаровуєшся без пам*яті і весь час майже в одному і тому ж, з невеликими відхиленнями, але дальше продовжуєш у тому ж дусі. І ніби все те саме, ніяких новинок, але розчарування продовжують дивувати, а лиш тому, що попри все - продовжуєм у тому ж дусі.
Ті самі помилки, ті самі люди, надії та сподіваня, ті самі обіди і їх замовчування. Суцільний круговорот. І все ж замовчування того, що наболіло. Але ж не втечеш...Розумію, просто виясняти і пояснювати не хочеться, це втомлює не менше ніж твоє чергове розчарування у самій звичайнісінькій для нього реальності!