"Чим старшою стаєш - тим більше хочеться повернутись у дитинство"
Не мало відома нам фраза, все з того ж дитинства.
Чи хочу я повернутись у дитинство? - Ні. Бути знову дитиною, повністю залежною від своїх батьків, які відповідають за кожне розбите колінко, нещастя, слізки на чарівних очках. Звичайно хочеться щоб були люди, які будуть боротись разом із тобою або будуть надавати допомогу і підтримку у цьому - у будь-якому віці, але бути залежною і винною - нізащо)
Ми стали старші і проблеми у нас з*явились і власні переживання, думки і погляди, власне життя. І маючи своє життя (точніше ще навіть цого не маючи) із витікаючими звідти обставинами, розумію, що стати дитиною знову не хочеться.
Мене батьки в дитинстві та і в юності ніби не обмежували, але все одно моє бажання бути від них повністю незалежною меншим не стає. А втекти подальше - тим більше, вот така вот я не вдячна дитина росту)