А і справді - не втрачайте своїх шансів, не втрачайте часу, можливостей!
Якщо ви не знайдете на це часу і коштів зараз - ви не знайдете цього вже ніколи. На те щоб посидіти вдома, пересидіти негоду, подолати ненастрій, небажання у вас буде не просто старість, а навіть більше, на те щоб відчути, побачити щось нове - час можна знайти завжди.
В мене і в самої буває бажння посидіти вдома, щоб ніхто не чіпав, не шукав, не дзвонив, не доставав, щоб був просто спокій, але бажання побути одній зараз приходить все рідше і рідше, тому що в мене є ти, а ти як частинка мене, тому коли з тобою - це саме те ціле, саме я повністю. Але мої бажання і мрії ти напевно ніколи не навчишся розділяти, та і це "ніколи" не буде тягнутись все життя тому, що нереально жити і придушувати у собі бажання і мрії, сидіти тільки через те, що сама не піду і не хочу, колись сама була і нічого і зараз справлюся, адже і з тим що я хочу я як була наодинці так і залишилась, ти тільки коли фільм треба подивитись, і то тільки вдома перед компом ні в якому разі десь інше, ну можна ше фігньою позайматись всякою канєшно вдома, а так то нє. Чи обідно мені? - звичайно обідно, що треба постійно паати не то шо в ноги а припадати до тебе, леліяти тебе щоб до чогось прихилити, щось попросити і т.д. Звичайно що я ображабсь на те, що в тебе немає бажння провести час за межами дому. Звичайно це неприємно коли на весілля,дні народження, в гості до друзів і знайомих ти йдеш сама, бо ти велів сидіти вдома перед компом і дзвонити мені по телефону, та ше й умудритись обідитись бо не передзвонила, не попередила, хтось говорить не той, танцювала з кимось не тим, познайомилась не з тими людьми. То іди ти, танцюй ти, знайомся разом зі мною і не виставляй притензій по тому що, де, як і з ким не так. Мені навіть людям тяжко пояснити чому я сама, чому тебе немає, чому тебе не буде, чому ти не відповідаєш коли у тебе питаються, чому тільки дзвониш а не ходиш разом зі мною. Але я наіграна смішка і все просто супер, і до сраки те супер коли в душі сама собі признаєш шо брешеш. Бо не байдуже і не все одно. Одного разу піду і більше не повернусь і ти це знаєш і як то сам чекаєш цього моменту. Бо я дівчина, я занадто близько сприймаю те, як про мене турбуються зараз, саме в той момент коли ти сидиш вдома. І було таких багато, і всі вони не погані, але в мене є ти - і це для мене святе. Я здамся, рано чи пізно, залишу свої позиції, навіть сама це знаю, що вже, само по собі - рідкий випадок.