Обов*язково треба лишити спогад про сьогоднішній сон. Це було не просто смішно, це ще й дуже дивно було)
Значить просинаюсь я від того, що щось мене турбує, хтось з ліжка встав, бо коли спиш з кимось то чутливіше, якось більше відчуваєш хто ворочається і спати мішає) Просинаюсь я і бачу, що я не вдома, добре продупляю очі і розумію що я взагалі не вдома. Тут на горизонті сонний Вова наблюдається, і я ще більш здивована цією появою, звичайно із першим питанням про те:"Як я тут опинилась, чому я не вдома?". Нічого дивного, по його відповіді я просто заснула ввечері і так заснула шо прям проснулась на розстеленому ліжку і зранку, це ж як треба було заснути)
Но це ще нічого, порівняно із тим, що з коридору я чую, що прийшли мама з татом, такі радісні, абсолютно не здивовані мною зранку. Мама заходить і питається чи я вже проснулась. Отут я від всього свого подиву, навіть забулась що було дальше по порядку). Не більш нормальним було і те, що ще до появи мами з татом, чомусь чіплялась до нього зі своїми абсолютно не нав*яжчивими ідеями і бажаннями
Це було не просто "епічно", як каже Свєта, це був мега-епічний сон.Але тим не менш, зранку я прокинулась з хорошим настроєм, все ж таки це не поганий ранок виявився, а тим більше у сні