Таки дорослішаєм ми із кожним днем. Тяжко себе зараз переконати у тому, що речі у які я так не вірила ще місяць назад, зараз мені здаються не такими брєдовими і навіть дуже реальними і хорошими.
Я не розуміла що спонукає дівчат у моєму віці виходити заміж, бути готовими до створення сім*ї, виховання дітей, ведення спільного господарства, одних проблем на двох, одного щастя на двох! І напевно якщо добре задуматись то таки можна зрозуміти їх. Хоча далеко не всі приклади такі удачні. Це і являється нашими помилками і прикрощами упродовж усього життя, але дещо являється самим більшем щастям і удачею. Люди які не зважаючи на те що роки вже разом, все такі ж закохані один в одного, вони як діти закохані і живуть із цим коханням багато років, яке уже переросло у люблячу сім*ю - просто радують око. Дивлячись на таких людей, на такі сім*ї хочеться вірити що у цьому житті є те, у що нам так тяжко повірити, є те вічне кохання, і всі незгоди пройдені разом, щасливі сім*ї, злагода і розуміння, світанки і заходи сонця разом, перші кроки та слова дітей, усі сльози і біди пліч-о-пліч... Не все так райдужно, так весело, а тим більше завжди, буває і багато чорного у житті, трагедії, туга, сум і негаразди з яким здається нереально справитись, все минає, залишаючи тільки осад, людина яка поряд, неодмінно залишиться.
Саме тому ще роки тому, так само і зараз, я казала, що навіть в людині, з якою ти зустрічаєшся, треба бути впевненою і так вчила всіх. Завжди старалась забігти наперед і представити, зробити висновки, так роблю і надалі. Я впевнена, принаймі ще зараз і була впевнена тоді, що у цьому нічого страшного немає, адже навіщо нам у цьому житті люди, які будуть не потрібні у подальшому, для чого тратити життя на людей, у яких не впевнений, яких не любиш, не поважаєш і не представляєш чимось більшим ніж просто частинкою себе. Час назад не повернеш, і людей які на той момент могли зайняти місце поряд із тобою - також, варто зважувати на вагах більше, ніж просто відповідь "так" чи "ні". Бо потім буде як у фільмах: "А я потратила на нього кращі роки свого життя!!" Ну сама вибрала - сама і потратила....і чесно кажучи - сама цього і боюсь взагалі). Страшно потратити багато років, вкласти багато сил, почуттів у людину стосунки з якою потім виявляться нічим більшим, як просто спогадом...