Чорна зебра. Така нічо ніби, знаєш чого чекати і коли( а саме завжди і нічого доброго) і стабільність ( що не мало важно). Тільки та стабільність вже хроном в носі стоїть, разом зі всіма, скільки ще мого терпіння хватить на це все, а як і не хватить то все одно прийдеться, поплачеш у ванній прикриваючи свої воплі полотенцем і нічого, знов та сама, знову щаслива!
Один із страхів був - бути змушеною робити те, чого робити тобі зовсім не хочеться. І справді: сил немає, бажання тоже, а робити треба; ну треба, то буду, не вперше вже.
І ще ви, постійно питаєтесь: а хочеш, а треба, а підем, а куди, а нашо, а чому саме туди, а чого не хочеш, а чим подобається. Та невже не понятно, жінці треба казати: підем, треба, будем і все прекрасно. Якщо їй не треба буде твоєї допомоги, присутності і тому подібного - вона сама тобі про це скаже, но коли ти питаєшся, то вона включаючи свій весь егоїзм не зможе тобі сказати прямолінійну відповідь, та і взагалі я не люблю коли ставлять так багато запитань на які ти відповідати не хочеш. Та хочу я, і частіше того, чого не хочеш ти, саме тому і мовчу, бо інтереси і бажання розбігаються. Рідко коли настрій дозволяє сказати усе, чого бажає душа, частіше всього совість і ненастрій заставляють мовчати і робити так, як робити не хочеться!
І я дуже хочу і сподіваюсь, що частіше всього ти себе не почуваєш так, як почуваю я себе, забуваючи сказати те, чого хочеш, а чого ні, нагадати про те, що забула, признатись у тому, чого не вистачає. Я можу і хочу багато, як скзаати, так і не тільки, але нажаль не завжди можу про це сказати, навіть не розуміючи чому, напевно хочеться щоб сам відчував чого ти хочеш насправді і чому справді хочеш помогти, а що робиш лише заради.....заради чогось маленького і жалюгідного, що живе всередині і підказує, як буде гарно а як не тактовно.