Ну невже таке буває?
Протягом 3 днів я почула трьох людей, які починають згадувати про мене один за одним) Що саме дивно - перед Новим Роком таки починаєш вірити в чудо, тому що це і справді як чудо)
Невже можливо по цій землі ходити, такій самій простій людині, до якої повертаються всі. І це правда, за все моє життя, ні одна людина не пішла із мого життя просто так, щоб потім не повернутись і не принести мені свої вибачання, благання, зізнання і ще багато-багато чого. І майже кожна людина старалась впевннити мене в тому, що я просто "чудо", якого більше ні в кому, крім мене немає. Але ще ніщо більше, як прості ваші вигадки, я сама звичайнісінька дівчина, яка тоже буває і стервою і навіть гірше, яка часом може показатись дурою або просто її вдати, яка не надзвичайна, а сама звичайна, якій багато чого бракує у тому, щоб можливо стати ще кращою, не для когось, а в першу чергу - для себе самої.
Але щоб це не означало, а приємно, коли самий звичайний день може перетворитись на "зимову казку" по самих банальних, на те, причинах!


Ну але відповідь Вови на це все була ще геніальнішою:
"чого хлопці тільки не говорять ....
вот я не говорю))"

Можливо і правда, про все справжнє не кричать, його просто знають двоє...