Напевно, вчора викричала всю негативну енергію, яку тільки могла тримати в собі, добре що Дуринді тільки, а не комусь іншому, хто мав по правді це все слухати, бо стосувалось це тільки його, а не когось іншого.
Невже так тяжко піти зі мною, невже це потребує так багато зусиль, прохань і просто хоть якогось бажання, провести час не з кимось, а зі мною! Після того як тиждень не бачились. Чому я можу бути в компанії як в своїй так і в його, а він не може? Це страх чи власне незадоволення чимось, людина не може бути закрита в середині так, якщо ззовні вона абсолютно відкрита, я не можу це пояснити, але завжди можна знайти потрібні слова і пояснити. Я не ображусь, звісно, я немаю на що ображатись, це його бажання і рішення, його думка, це просто не приємно! Можливо якби мені пояснили причину цього, та і не тільки "цього", а і всього загалом то я б менше сварилась, сперечалась, ображалась і була така незадоволена чимось, інколи, мені всього лиш потрібна причина, істинна причина. Я можу все зрозуміти, якщо мені це потрібно, але сама я, можу лиш дати волю своїй фаназії і догадкам. І тепер я залишилась сам на сам із своїми думками, фантазіями, догадками, причинами і просто цього вечора, а треба було так мало, щоб я почувала себе значно краще, ніж зараз!