Ааааа, як в мене болить голова, цілий день. Я вже навіть знайшла який би це серіал подивитись щоб не нудьгувати, не думати ну і не вибирати собі якісь фільми щодня, особливо в таку то погоду. І все безрезультатно, вона все одно болить і я не розумію чому, аааааа, дайте мені хтось по голові штолє...
Ше чомусь згадала про цей понеділок і про його ставлення до мене, якось так знову стало неприємно; ці його слова, дії, вигляд, погляд та все! Він був ображений, я розумію, я прийшла не просто, я теж розуміла, що я була винна і не в такій вже і незначній мірі, саме тому і прийшла. Але це була не причина для такого поводження зі мною! Він мене ні разу не поцілував за день, ну ладно, це канєшно не страшно, хай собі лише свої поцілунки, не обійняв, вже аж потім коли я ворочалась збоку, то те зроблю то так зроблю, а так то і не ясно чим би все закінчилось. Но, є таке значне чи не дуже "но", зважаючи на те, що ми були на стільки обурені і обіжені, вказуючи на це всіма своїми слова і діями по відношенню до мене, ми все ж вдались до того що і завжди, що явно не виявляло нашу сильну обіженість.
Мені уже набридло кожного разу згадувати про ті чи інші обставини які мені не приємні і яких робити не потрібно, при тому, що обставини завжди одні і ті ж самі! А ще більше мені неприємно - згадувати як він підняв і просто кинув мене на ліжко, це мені нагадало немало відомі серії із серіалів і фільмів де всі примирення поочинаються і закінчуються у всіх одним, і як усі заявляють в один голос "Це найкращий спосіб примирення!". Не розумію зв*язку!
Оце все мені перед очима постає кожного дня, я згадую, згадую, промотую все як плівку і не розумію