1.09.2012.
Ну як завжди, такий день, без гостей звичайно не обійдеться, ще не було Д. Н. яке я не відсвяткувала хоть якось і хоть з кимось. І це - не виняток.
Зібрались ми у дуже тісній і рідній для мене компанії, лиш я, Вова і моя кохана Дуриндочка
Попили вина, поїли, поговорити у нас не дуже вийшло, вирішили запічатати то всьо переглядом відео-роликів на теми, про які варто задуматись.
"Парни, вот как надо девушек делать счастливыми" Дивилась я це відео і сиділа біля Вови, не вразило, життєво, стандартно, просто приємно для дівчат такі речі, для всіх і завжди... і подумки, до мурашок по тілі...
надзвичайно тепло, коли поряд він, спокійно, так затишно, як вдома (мій дім - моя фортеця), поряд нього я, як у своїй власній фортеці і розумієш, що де б ви не знаходились, ти б так сиділа і сиділа тому, що поряд, добре. Не важливо де і як, те, що лижить, сидить, стоїть поруч, завжди таке дороге, тяжко думати про щось інше та навіть і не хочеться.
Поряд із тобою я забуваюсь про все, що мене турбувало, все, що було і ще буде, всі проблеми і негоди, про бурю і дощ, про сонце і сніг, про вітер, а особливо про те, що холодно, в його обіймах не буває холодно, поцілунки не бувають не приємними, зустріч не буває не бажанною, він не може бути не жданим і таким коханим. Кохаю тебе!


"бережи своє кохання, щоб тобі ніколи не було холодно чи страшно, сумно чи одиноко, гірко чи "темно" на душі"