сиджу і заливаюсь слізьми, реву_у, ну просто як дура....за мною бігають хлопці а я реву, інша напевно б була щасливіша всіх, а мені....а мені вони всі не потрібні, ні, не в тому справа, що "мені потрібен лиш він єдиний", бо того єдиного і немає, но вони всі мені також не потрібні і чомусь так тяжко на душі, так давить шось, так паршиво в середині.....і я страдаю фігньою, і я це знаю, і зараз напевно ніхто мене не зрозуміє...але