Не розумію, як можна кохати і не вірити коханій людині. Як?
Як дивитись в очі, казати такі слова і в котре повторяти, що говорю не правду?!
Але ще дивніше те, що коли я спеціально кажу не правду - ти в неї віриш зразу ж, коли я стараюсь пояснити, щоб було зрозуміло і кажу реальну правду, ти кажеш що на увазі я мала зовсім не це, і не важливо скільки раз я повторю, ти повториш свій сарказм не раз! Можу привітати, лиш з успішно пройденим тестом. Складено на відмінно, без сумніву!

Напевно перше кохання! Таке щасливе, здається, єдине, перше, сильне і на все життя. Так здається всім, но з часом проходить.
Перше кохання тільки вчить, дуже добре, пам*ятаєш потім на все життя, як мене навчило, так і пам*ятаю до сьогодні. Напевно тебе воно вчить тільки зараз. Нічого, ніколи не пізно вчитись. Тільки я не вчителька, я хотіла не вчити, а кохати, а виходить якось наоборот, без пояснень, лекцій і т.п. не обходиться.
Тільки якою я б не була, а що дальше то більше, все те, що ти говориш заставляє сумніватись в тому, що справді ти маєш на увазі: досвід, не розуміння, кохання чи зовсім протилежне значення цього слова?

Ти мені не віриш?! Не можу скзаати, що це добре, бо це - "гірше нікуди!". Недовіра, це та перша іскра, яка портить навіть самі найкращі стосунки.
"Кохання" і "недовіра" речі несувмісні, це навіть звучить сумно, не те, що віриться вже...


читать дальше