Давненько я вже не забігала, але ж обставини не заставляють чекати...
Вчора був дуже дивний день...хоча ранок в принципі видався не поганий, деньок теж не гірший, а вот вечерок і ніченька іще краще за все попереднє разом взяте)
Отже, треба починати із самого початку розповідь, ато не зрозуміло що і до чого, хто і з ким...а чуть пізніше про поїздку в Кременець.
Все було так... цікаво? - читай далі На 5 годину я мала іти до Назара ( це той що Дрепко) на день народження, але в 4 я мала бути в Лєри, щоб поговорити і піти туди разом, але на 4 я запізнилась і день народження перемістили в часі майже на годину, ну це нічого, ми знайшли собі зайняття. Біля 6 години ми були в призначеному місці (біля Фуршету), там ми купили все необхідне і вирушили в ліс. В лісі ми знайшли підходяще місце але....є одне "але", ковдри не було, тобто Назара ( це той що Дюбель) разом з нею, ми стояли так напевно десь з пів години в повній тишині..всі, крім нас з Лєрою, ми розвлікали народ, точно так як в фільмі "Тупий і ще тупіший"..ну це тіпа я була і ще тупіша, ну що ж на перший погляд печально, але ж таким саме і везе, що згодом таки вилялось у певні наслідки... Ну, ми найшли рішення проблемі, їжу ми розклали Дрепчик розклав, сам, на кульки подерті, це був наш так би мовити стіл, а самі ми сиділи, ну хто де...хтось в когось на руках, хтось стояв, а хтось найшов вирішення проблемі присівши на бревна і перед тим підстиливши пакетик, ну і я теж сиділа, згодом)
Все було так чудово: Охітви не було, бо він розвозив товар, помагав батькам, Дюбеля також, Труп посваримся з Дрепком взагалі, тому його і не мало бути, а вот Дем*ян будучи присутнім, був без подарунка, тому чекав Назара ( Дюбеля) щоб поїхати купити подарунок і як вияснилось - з ними ще поїхала я (замість Лєри, бо я вирішила краще поїхати з ними за подарунком ніж сидіти в лісі без Лєри), тому ми втрьох вирушили на пошуки.. В Фуршеті купили сигари йому, а на Східному купили зажигалку ( ну про неї тоже взагалі окрема історія) і мали вже вирушати в ліс, але ж ні, вирушили в путь на Гримайлів, де ми мали зустріти Васю і забрати в нього ключі від квартири на якій живе Діма...дорога виявилась дуже довга, я навіть не знала чим це все обернеться. Спочатку ми минули Смиківці, проїхали повз Бірки, минули іще пару сіл, з великими зусиллями доїхали до Гримайлова, там повернули на Скалат, минули його і приїхали в с. Вікно і там нарешті ми побачили Васю, а на дворі вже було темно, достатньо темненько...По дорозі Дюбель вирішив здійснити свій геніальний план який прокручує зі всіма, поприставати до мене, так як більше не було до кого, но ці приставання були не такими вже і безобідними як здавалось мені на перший погляд, вони все більше і більше лякали мене, коли ми залишались на одинці в машині, але на щастя не більше як на пару хвилин, що мене і спасало в принципі.
Добравшись до місця проживання Васі (блудного і п*яного) хлопці пішли на оглядини трактора і якогось там ще крутого буса (ну я ж як двічина в цьому ніфіга не шарю звичайно), на вообщем їх не було довгенько, прийшовши, Дюбель знов розпустив свої руки, але я витримала атаку, до того ж машина не заводилась, що мене дуже налякало, але на щастя - все обійшлося, а нам не довелося залишитись ночувати в Васі як вже жартували хлопці...Ми вирушили далі в путь, Назар не втрачав часу і далі продовжував свої посягання, на які мені вже було байдуже і я не реагувала, ну просто ніяк, я була втомлена, надзвичайно втомлена, я була така спокійна і тиха, що вони вирішила що я заснула, даже перевіряли це пару раз, це звучало з їхніх вуст якось тихо і по особливо з турботою...аж усмішка з*являлась від їхніх постійних запитань...
Ми повернулись в ліс, мій тато не знав, що я була відсутня в місті стільки часу, оскільки каталась я з ними 3 години, якщо не більше, де ми тільки не були, кого тільки не бачили, було весело але і я була втомлена...ну ось ми в лісі, Лєрчик мій дорогий, іменинник який вже п*яний в стєльку і всі остальні не кращі і шалені новини, Лєра, яка так стражденно переносила своє кохання до Охітви і так його чекала, нарешті зрозуміла що все марно, що йому байдуже на неї і її почуття, що нічого не получиться і... почала зустрічатись з Дрепком ( ну тут теж окрема вже історія)...все закінчилось щасливим кінцем, ми побули в лісі, наїлись шашликів і я відправилась додому на таксі, і близько 1 ночі була уже в рідній домівці ( чудове відчуття домашнього затишку і тепла).
Уже сьогодні, як Лєра добралась в Кременець, я взнала останні новини, Дюбель і Назар їхали в машині, Лєра розписавшись за мене, передала "Привіт" від нас двох Дюбелю, він звичайно відповів, додавши переказати мені, що він хоче зі мною зустрітись, погуляти, даже сьогодні, і якщо я не проти, то він заїде по мене...зразу думка в голові: на машині заїде, а запрошує гуляти, а як же гуляти на машині, а?...Лєра, знову ж таки розписавшись за мене, відмовила і сказала що я цієї пропозиції не прийму, чим по суті, на данний момент все і завершилось...я підтримую її відповідь адже я би і так не поїхала з ним, я не те що боюсь, я остерігаюсь щоб не виявитись потім у дуже не зручній ситуації для мене!!!..... Здавалося Дюбель, він же бабнік страшний, дівчат має море, в машині отак пристає до всіх, але ж на побачення він запрошує після цього не всіх то...значить таки різниця між тими які просто на один день і з якиим хочеться продовжити спілкування - є, це радує, але толку то...