Загальнопоширена думка про те, що дівчата самі не знають чого хочуть. Немає що заперечити але і не завжди воно так, як всі звикли думати. Я не можу сказати, що мені треба саме зараз, а тим більше, що буде для мене найбільшпотрібніше чи яке рішення буде кращим, але можу сказати із впевненістю, чого не потребує жодна із нас.
Стосунків, які ні до чого не приведуть. Вот зустрічаєшся ти з людиною рік, два, три; взнала його сім*ю, вивчила його смаки і вподобання, познайомилась із домашніми улюбленцями, відкрила "двері" у своє життя і серце. У вас спільні спогади, драми, переживання, проблеми і певні конфлікти, як і у всіх пар. Він стає твоєю вірною опорою і надією, твоїм важилем та стержнем. Тільки представлення про те, що сьогодні є, а завтра - все зовсім по іншому, виглядає як нічне жахіття, і не більше.
Єдине, що потрібно - це впевненість, у наступному дні, тижні, місяці а навіть і більше. Мрії про те, як все може розвиватись, як безтурботно ви ще можете провести час.
Саме найгірше коли все зникає. Земля іде з-під ніг, опора вже не є надійною як колись, стимул відходить на другий план, впевненість - поняття, яке ти взагалі собі туманно представляєш. Куди ділись всі ті години, дні, тижні, місяці, які ви провели разом, де всі "забуті" ночі та спільні ранки, подарунки, які були такими важливими, час та увага, місця, пісні, фото та навіть картинка у далині - все нагадує про те, чого вже немає. Твоє життя розділяється на "до" і "після" і ти вже ніколи не станеш такою, як колись. Для чого розбивати надії один одного, ламати лінії проведені разом, забирати один у одного все, що було таким важливим і милим серцю?! Ми так раділи стільки часу для того, щоб викинути весь проведений час на смітник?
Ідучи із нашого життя, особливо люди, які займали там чи не найвагомішу частину, не забирають з собою усього, що воно нам дало. Всі "залишки" залишаються і ще чимало часу ти боришся із тим, що тебе переслідує, а це буде на кожному куті та навіть метрі у квартирі. Диван, на якому дивились фільм, балкон на якому спостерігали за постороніми, фільми, які продивились разом та порадили один одному, кожен поцілунок який має своє відлуння, звучання слів та пережиті емоції, всі пролиті сльози та перепони, які "ламали" ідучи плч-о-пліч, вулички, якими блукали осінніми буднями, засніжені алеї, лавочки, на яких просиджували літні вечора та ночі, години телефонних розмовів, які перейдуть уже у сотні, всі "сумую", "вибач", "кохаю", "соро буду", "така рада тебе бачити".....Усе це можна виміряти століттями а забувати тисячоліттями.
Не викидайде своїх старань на вітер тому, що нікому крім вас самих - вони не потрібні. Це ваші зусилля і тільки вам вирішувати хто їх вартий, а на кого не потрібно тратити "свої століття"