Вночі ледве заставила себе заснути, перепробувала вправи які радять, коли роздратована, і вот що я хочу сказати - ніфіга вони не помагають, який би там лісок не був і не уявлявся, як би ти там вдихала чи видихала, до скількох би не рахувала, а як роздратована, то тільки стриманість і твоє небажання зганяти цю злість чи роздратованість) Лежала і заспокоювала сама себе і як би не старалась - щось таки не давало мені заснути, мучило і мучило, але "ранок вечіра мудріше", тільки зранку проснувшись, я вже не пам*ятала ні причини роздратованості, ні бажання повторити ці відчуття!
Я все перебільшую, усе до чого б не взялася, в мене або зовсім ніяк або у перебільшеній формі...
Я не можу скучати трошки, я або жахливо сумую за людиною або не думаю чи не сумую зовсім, якщо кохаю то віддаю все, якщо берусь до чогось - надіюсь на успіх.
Моїх 5 правил на цей тиждень, який вже минув) Робим підсумки:
- слова підтримки; ну якщо не враховувати те, що вони повторялись не завжди по суті, а інколи просто ні до чого, за тиждень я чула слова: "все буде добре" рази 3 напевно), вони були наведені у пунктах, якби я не навела прикладу я затрудняюсь у роздумах, які би слова ти вживав), але якими б вони не були, таки дають своє, після слів не хочеться сперечатись і щось доводити;
- слова кохання і т.д.; взагалі ніякого ефекту, в мене від самих перших днів і до самих останніх було непереборне враження того, що я тебе просто заставила це робити і казати, навіть без відчуттів) але зважаючи на те що ти хоть говорив про те, що кохаєш то я зробила вагомі висновки, що із нас двох сумую лиш я, при чому завжди, я сумую щодня і не забуваюсь про це ніколи, а про те що за тиждень ми бачились 1 раз мене просто вбило - це була не просто геніальна ідея передати ініціативу у твої руки, але про це далі;
- отож - ініціатива, яка мала належати тільки тобі; після суботи до середи я якось за своєю роздратованістю не виносила почуття суму назовні, тому дожила до середи нормально, і то зробила величезну помилку вирішивши прийти у середу, після цього я просто не могла обійтись без хвилини у день коли б не сумувала, в четвер я шукала шляхи зустрічі, у п*ятницю те саме зробила, і сьогодні нарешті субота, і таки 1 раз в тиждень - це те, що потрібно тобі, тому я не розумію чим ідея зі Львовом так сильно не підходила, бачитись раз в тиждень це те, що тобі потрібно, те, що не обтяжує і не заставляє задумуватись, нікуди не треба ходити, тільки мені їздити треба було б, і то якби я не приїжджала кожних вихідних, тебе б я не дочекалась у Львові ні під яким придлогом! мені тебе треба було щолдня, тобі ж мене лиш раз і то не зрозуміло для чого;
-погоджуватись зі мною - нічого геніальнішого, ніж ти міг придумати, я просто не очікувала напевно, це було саме безглузде і самі непотрібні слова, які ти використовував не у тих місцях, не з тими словами і не при тих ситуаціях, де б вони мали своє значення; лишився ше один пункт але про нього я навіть писати не буду, єдине чим ти мене здивував - це була твоя наполегливість, ну можна вважати що ти таки виконав цей пункт!)
Це просто жахливо, я вже не знаю до яких дій взятись і кого винити і міняти треба. Я винна у тому, що у більшості наполягаю на тому, що хочу і своїми методами це доношу до тебе, але які б ці методи, бажання чи слова не були - все марно! У мене немає ні сил ні бажання так жити і любити. Я вважаю, що це має приносити радість, щастя, захват, не знаю, все хороше.
Розумієм, коли втрачаєм, за таким принципом живуть усі, аж поки не втратять, не задумаються і не почнуть цінити те, чого уже не буде) Дивні ми люди)
"Вони розвалились як солом*яна хатка від нестачі часу один на одного." - чудова фраза і порівняння вийшло)
Ти не вмієш розділяти свій час з кимось, ти так і не зрозумів що таке "стосунки" і що насправді з ними робити. І це ти прочитаєш і нічого не зрозумієш, тому що тут дуже багато тексту)))