Напевно весь час перед Новим Роком мені вот саме його більше всього і не хочеться.
Який рік підряд я наступаю на одні і ті ж граблі) Аж самій вже смішно....смішно проте сумно, з думками про те, що рідний дім ніяк мене не мене де б я не була. Навіть не розумію звідки ця страшна туга за тим, чого по суті ніколи і не мала, напевно тому, що за всі роки це вже перетворилось у саму банальну але таку бажану мрію.
Гучна компанія, проте свідома, друзі, приємна обстановка і все це поряд і саме в новорічну ніч. Але, як виявилось - і друзі - не друзі і чудом не пахне. Сумно, проте треба пережити цей день тому, що відчуття свята всіх та в тому числі і сіяющі гірлянди надихають на відчуття свята майже до кінця наступного місяця.
Можу сказати, що свята, які наближаються і місце для їх святкування нічого крім головоного болю мені не принесли і це вже зовсім не банальна головна біль, я з нею зранку прокидаюсь з нею і лягаю. Мої нерви, сльози, хвилювання і думки, які не дають спокою привели до страшного головоного болю! Я тільки хочу щоб це поскорше минуло і усміхатись не прийшлося би всім і казати: "Дякую. І вас з Наступающим!"