Категорична нехватка тепла, ніжності, ласки, любові. Я її не відчуваю, мені цією зимою холодно, як ніколи, бо цей холод живе в мені, він живе в середині мене і не покидає, я не можу справитись з дугою і зігрітись.
Я 2 тижні чекала цих днів, чекала як чуда, всім серцем чекала, хотіла і надіялась. Я лягала з думкою про це, з думкою про тебе і з тою ж думкою прокидалась. А зараз, я не відчуваю твого кохання, я навіть тебе не відчуваю, мене не покидають думки туги за тим, що я ніби втратила - гармонію в собі, тебе, тепло, яке відчуваю поряд, поцілунки, яких так не хватає, твої дотики, розуміння, тебе, мені тебе не хватає!
І я не знаю в чому справа, але я втратила все, що мала і від чого була така щаслива. Поряд зі всім я стала нещасна і одинока. І немає куди діти своє "горе" воно все виходить зі слізьми, виходить і вийти не може, бо це як Бермудський трикутник, з якого немає виходу!
Я хочу знову жити, кохати, бути коханою і такою безмежно щасливою як була але я замерзаю цією лютою зимою і краще вже замерзнути зовсім, ніж відчувати як ти сама себе вбиваєш з кожною хвилиною!