Напевно я чогось не розумію, бо я і справді вважаю, що заслуговую кращого, кращого ставлення до себе, все терплю, терплю, а коли ж нарешті буде кінець цьому терпінню і якась винагорода за весь той час що я терпіла, розуміла, надіялась і вірила, вірила в те, що ти не такий дурак, яким хочеш показатися весь час, але усі мої сумніви розбиваються об твоє особливе ставлення до мене і не просто розбиваються а перетворюються на жорстоку реальність, жорстоку по відношеню до мене бо я і справді вважаю, що я не зробила абсолютно нічого, що могло заставити тебе так ставитись до мене.
Не хочу я бути особливою, не хочу особливого ставлення, хочу бути звичайною і просто людського ставлення до себе і якщо для цього треба бути як усі, то я на це згідна тому, що це не принижує так як твої слова, про які ти даже не задумався, адже ти і справді не задумався про те що я відчула коли читала це і я рада що лише читала а не чула їх своїми вухами тому, що чути це напевно ще гірше.
Дякую тобі, за чудовий день, чудесні сни, особливе ставлення, безліч емоцій, кулачок сліз і почуття, які я запхала собі глибоко-глибоко!