У тому що я чекаю від нього неможливого, саме так, слів які він або не збирався взагалі говорити або просто так і не сказав, та і не скаже.
Я це розумію в кожну хвилину, я даже у голові вже придумую сотні відповідей і відмовок, і ось цей момент - одна із тих відповідей на яку я надіялась, ні не те, що мало б звучати, те що він сказав,
І я це знаю, розумію і пам*ятаю кожну хвилину і кожен день, при кожній розмові, але *серцю не накажеш*, тому треба миритись, а не придумувати слова, які ніхто говорити і не збирався...