Блеать, чому коли на душі коти шкребуть всі так і спішать підкидати тобі якісь безглузді ідеї з боку, засипати своїми притензіями і своїм ненастроєм, ніхто даже не баче що мені гірше як їм зараз і що я не в гуморі вислуховувати все це, ти не дома - є телефон, ти дома - немає спокою, куди втікти від цього світу......та зі своїми дурними порадами пхається а потім каже шо їй ше хтось хамить а її хтось просив пхатися із самого початку?! " Не лізьте туди - куди вас не просять і вас не пошлють туди - де ви бути не хочете!" все на стільки просто, що ніхто цоього долбаного правила зрозуміти не може!
Ранок почався чудово, із чудовго телефонного дзвінка, продовжився чуцдовим сніданком в ліжку який завершився слізьми, продовжуючи це все жахливим ненастроєм і розумінням того що депресія не просто прийшла - вона посилилась і в мені і мирно співіснує зі мною, хоча мене це аж ніяк не влаштовує! ну продовження не заставило чекати тому я вирішила втопити всі свої думки і хвилях хвилюючого озера, їхній голос - у прибої хвиль і шумі води і не відмовилась би і себе размо із цим всім втопити щоб не відчувати..но і це як виявилось не помогло тому що в принципі погода була проти цього всього і мене самої, тому спортили мені всі надії які залишились і я ще із чудовішими думками приперлася додому ди далі об мене почали гострити свої гострі язики ті, кому більше нічого і нікому було сказати!
Ну що ж, "життя прекрасне", "день - чудовий", а ранок "ранок - сонячний"...!