Наше "Вибач" ніколи не поверне час назад, не дозволить забутись про все те, що сталось і нізащо не вилікує ту біль, яку нам доводилось відчувати в час скоєння *помилки*......наші "слова" ніколи не забудуться, тому що ранять вони глибоко, боляче і назавжди....наші "сльози" ніколи не висохнуть тому, що вони розрада нашої душі коли ми відчуваєм біль....наші "вчинки" завжди можуть завдати болі, сліз і стати найглибшою помилкою, яку потім ми не зможем закрити словами, загладити іншими вчинками....і...ми завжди рухаємся в данному темпі, з данними помилками, все з тими ж болючими словами, які завдають болі і сліз іншим, ми завжди будем скоювати помилки і просити вибачення, не розуміючи що наші слова "після" не зрівняються із сказаними "до"...
надихнуло, згадалось і заставило "виляти" все на лист...після..
"Школа виживання" (8 серія)