Вот намагаєшся довести оточуючим що ти не та, якою вони тебе звикли бачити щодня а натомість получаєш що....а те що ти так багато докладала зусиль, так сильно бажаючи цього, а всі цього просто не помічають....но чому?
Може не варто старатися, а просто залишитись самою собою, тою якою ти є і якою була завжди?
Ну я хочу бути іншою, чому це відмовляються помічати інші?
Чому всі намагання і віра залишаються непоміченими для інших?
За сьогоднішній день я поспілкувалась з багатьма абсолютно незнайомими мені людьми, деякі з них бачать мене вперше, деякі - ні, але все ж всі вони таки незнайомі мені люди і всі ставлять мені одне і те ж саме питання: "чому ти така зла?"
Спочатку відносилась з усмішкою, потім - з розумінням......ще пізніше з роздратованістю..зараз - із відчаєм...
Хочеться довести всьому світу, який мене не розуміє, що я не зла і не роздратована, абсолютно не нервова...я втомлена..
втомлена сьогодні як ніколи, безсила і беззахисна, я немаю сил на злість і нерви і даже не залишилось сил на те, щоб довести всім, що вони помиляються в своїх судженнях щодо мене....