Вчора був чудовий день, а сьогодні він з самого ранку почався не дуже...спочатку я проснулася не світ не зоря, не розумію чому я не могла спати, тепер вот сиджу і розумію що я зовсмі не виспалась, ходжу як "в воду опущена"!
Ранковий сніданок розпочався з кави, вечеря завершилась сирком, і ще крім того багато - багато смачненького
День був плідним....а саме головне те що я собі нарешті придбала туніку якою вже давно збиралась поповнити свій гардероб і це не єдине чим я себе порадувала за ці вихідні
Но незважаючи на те що день розпочався більш-менш поправімо, доходить завершення він жахливо..
я страшенно втомилася, мене втомлює все що мене оточує, люди які мене оточують, речі, слова і просто думки..така гнітюча осбтановка і я така ж сама в епіцентрі цього всього.
дати вихід емоціям - не можу, оточуючі не винні в тому що зараз я в такому стані;
поділитися тим що зараз у моїй душі і в мене на думці - не поможе, та і не хочеться, адже мене не зрозуміють;
забутись - та неможливо це, неможливо, від всього і всіх не втечеш, повернутись доведеться, даже завтра зранку але доведеться, що ж робити?
зараз вот виникло бажання посваритись з Юрою, бо це мене вже тоже починає нервувати..кожен раз коли діло доходить до зустрічі і дня появляється чергове "але", яке повторяється з разу в раз....його абсолютно зрозуміла відповідь - "блін", що я можу сказаати вона звісно зрозуміла і дуже змістовна, але бажання висловити свою не таку вже і хорошу думку в мене таки не пропало, тому цей день завершеться або моїм розчаруванням (яке повториться знову), або тим що я посварюсь, не з одним Юрою...