Sometimes....
так важлива підтримка, коли ти зовсім заплуталась, заблукала у власних думках...
Я вже забулась про підтримку і зі сторони і від близьких, адже чекати її безглуздо, тому що близькі мені люди дедалі більше починають грати все меньшу і меньшу роль у моєму житті....подруги зайняті звичайно що не моїми проблемами і душевними переживаннями, одна в Києві на навчанні, в другої є коханий, яким вона зайнята повсякчас, подруга дитинства, вона і так достатньо вже заплуталась, у власному житті не може навести лад, то яка вже річ може іти про мене; навіть мами немає поряд. Я залишилась фактично одна, і як не дивно я до цього звикла, хоча боялась колись понад усе.
Але не зважаючи на те що я одна і достатньо сильна для того щоб боротись із всім, що підкидає мені житті кожен день, я боюсь за себе. Боюсь тому, що не можу змусити себе, не можу заставити зробити те що треба, зробити вчасно,....і що зовсім не властиве мені, я починаю спогадами і думками повертатись у дитинство, хотіти серед лютої пори року, заметілі, морозу і снігу на качельку, до згадки про невимовну радість появи того що так чекають діти, сюрпризи, Kinder СЮРПРИЗУ, так, саме так, і саме я сьогодні захотіла Кіндера. Ну хіба ж не дивно бути такою сильною, поряд з тим що ти самотня і почувати себе такою дитиною, в якої немає зобов*язань...
і тут...підтримка, його підтримка, який знає як добрати правильні слова, як підбадьорити і не дати смутку взяти верх. Мушу зізнатись що саме від цієї людини я не чекала цієї самої підтримки і таких потрібних слів, але тим не меньш, я щаслива тому що він, мій Котик в мене є, він не покидає мене, береже і завжди знає що мені потрібно саме в цю хвилину, саме в цей момент.
Сьогодні я йому сказала, - Я незнаю що робити, і як не дивно би це було, він відповів: "Ти знаєш!"....і я повірила в його слова, забулась про те що незнаю, про те що неможу і про те, що турбує! Я повірила в те, що я знаю, знаю правильний вихід.
Він сказав: "Випий чайку і з*їж мандаринку" - *посмішка на моєму лиці*. Я відповіла: "Я вже пила чай і вже їла мандаринку".
Це було так по дитячому, но це було турботливо.