Після перегляду фільму просто переповнюють емоції і незважаючи на те що коли в мене приплив емоцій я можу говорити багато, зараз мені надзвичайно тяжко, це не можливо передати словами, описати, показати…це просто нереально, в середині щось так болить і сльози переповнюють, серце кричить, а я…..я мовчу, тому що насправді просто нічого не можу сказати, я просто не можу пояснити свій стан, свою біль, сльози…
Сиджу вся зарьована, голова болить жахливо, говорити практично що не можу…..але я зрозуміла, я на стільки багато зрозуміла, після перегляду фільму я получила безцінний дар...
…я зрозуміла як насправді важливо коли в тебе є друзі, і як не дивно я зараз говорю не про своїх друзів, вони звичайно напевно і справжні друзі, але чомусь коли я в такому стані вони завжди всі зайняті, всі до одного, і зараз, я більше як впевнена що кожен поглинутий своїми проблемами, своїми турботами і ніхто з них не догадуються про те, в якому стані я зараз знаходжусь і я писати не хочу нікому і дзвонити, це якось не важливо вже…даже через хвилину чи дві це буде не важливо, тому що всі вони далеко і не можуть розділити зі мною ні розчарування, ні біль, ні сльози, ні спогади, ні сміх, ні враження і даже порадою поділитись не можуть по одній дуже простій причині – їм зараз байдуже, а тому байдуже що вони просто незнають те як мене щемить серце в середині, те як воно розриваються..і я їх не виню, тому що не буду писати душо роздираючі СМС-ки, повідомлення вконтакті чи будь-де інше, дзвонити і плакатись в трубку, бо мені не потрібне ні співчуття ні їх час, оскільки за 5 хв. після розмови зі мною вони забудуться, просто забудуться і цей день не залишиться в пам’яті ні одного з них…
Я не знаю що я зараз хочу сказати цими словами, не знаю чому я це говорю, але я впевнена що я права, кожною частинкою слова, кожною комою, написаною ( і даже пропущеної, а їх таких багато), кожною своєю клітинкою і кожен з них якби читав це він би знав і погодився але це якось байдуже…
Я зрозуміла як я хочу помогти людям, яким насправді дуже важко, які заплутались в собі, які незнають що їм робити і як їм жити, вони стоять на роздоріжжі і дивляться у далечінь, вони розгублені і налякані, вони захищаються своєю агресивністю і гострими словами, мені їх щиросердечно і насправді дуже шкода, я б так хотіла допомогти своїм близьким і знайомим які зараз находяться в такій ситуації і мені дуже жаль що я не можу їм запропонувати свою допомогу тому що вони її просто не приймуть та і знати не знають що я зараз про них згадую, і перша людина якій я хотіла допомогти, як це не дивно, це був Бойко, моє дороге Рафаелло…не важливо як він боляче мені робив, не важливо на скільки помилився, адже ми живем для того щоб помилятись і вчитись на цих помилках, він насправді нещасний, але в середині скривається дуже тендітна людина, яка багато чого розуміє, з великим серцем, яка здатна любити, він – хлопець, для нього властиві звичайні дибільні вчинки, слова матами і почуття які не завжди є, йому властиво помилятися що він і робить з тих пір як я з ним ще тільки знайомилась і він до цього часу не знає що він робить, для чого він це робить і чи варто це взагалі робити і я йому хотіла дуже допомогти і зараз хочу..але не можу наблизитись даже близько, бо мені тоже боляче чути його гострі слова і все це терпіти, я маю бажання допомогти але зовсім немаю бажання постраждати від своїх бажань, тому я тримаюсь на відстані, я вчуся на своїх помилках а не на тому що кожен раз буду наступати на одні і ті самі граблі, але, якшо подумати, даже наступаючі на одні і ті ж граблі безліч раз ми вчимося, бо врешті решт ми розіб*єм собі лоба і будем чекати поки він заживе, і це чекання залишить біль, і при наступних вчинках ми подумаєм що ми не хочем ще раз повторити попередній біль, ще раз із цим зіткнутись і ми оберем інший шлях…отак, даже «останній» дурак вчиться на своїх помилках, отак і ми живемо; комусь достатню разу, а комусь і повторення не вистачить….

В голові повний КаВаРдАк!!!
Нічого там не вкладається, зовсім - зовсім нічого.....ааааааа, завтра екзамен я як завжди нічого вивчити не можу і тим більше - запам*ятати!!!!
Шо за дурдом, ну як в таку погоду можна вчитись, ну це ж просто нереально!!!!!

28.08.2010 в 22:18

Женщина должна быть загадкой: Маленькой, миленькой, сладкой. Кокетничать, строить глазки, Верить во всякие сказки. Оставаться святой и грешной, Быть красивой душой и внешне. Обаятельным, хитрым бесенком, Нежным, мягким пушистым котенком, Шалуньей веселой, игривой, Любить и всегда быть любимой. Влюбленной безумно и страстно, Ласковой, робкой и властной, Сквозь слезы уметь смеяться И никогда не сдаваться!